ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

         У кожної країни є категорія людей, які потребують особливої уваги й піклування. Це – люди похилого віку.
   За даними інституту геронтології, в Україні нині понад 1 млн 300 тис. людей, чий вік перевищив 80 років. Старість... За енциклопедичним словником старість - це «віковий період від 75 до 90 років». Старість - не радість, ніхто її не чекає. Та вона підкрадається несподівано.
   З 1999 року першого жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Люди старшого покоління – досвідчені, мудрі, добрі. Сьогодні вони для наших малят просто дідусі й бабусі. Але сядьте біля них, поговоріть з ними, і вам відкриються сторінки їхнього життя. А це – історія кожної сім’ї, історія нашого народу. Така вже доля зрілих людей - залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них.
Тому педагоги нашого дошкільного закладу не залишаються осторонь від заходів у цей день.  Діти спільно з вихователями заздалегідь готували невеличкі сувеніри, закупили солодощі для стареньких, підготували концертну програму.  Уже другий рік підряд  неодноразово діти з вихователями навідуються у Будинок милосердя, що є в нашому місті. От і сьогодні діти старшої групи «Калинка» спільно з вихователем Пилипчук Л.В. та музичним керівником Симончук І.В.  завітали в Будинок до його мешканців. Метою таких заходів є перш за все   виховувати у дітей дошкільного віку повагу до людей похилого віку, любов і шану до бабусь і дідусів, увагу до одиноких, самотніх жителів, почуття доброти та  милосердя.
Педагоги щодня постійно вчать дітей, що потрібно бути уважними до своїх дідусів, бабусь, до своїх батьків, оточувати їх своєю увагою. 
Хочеться вірити, що ніхто з наших вихованців не забуде своїх батьків, бабусь, дідусів тоді, коли до них прийде старість. Ми  віримо і сподіваємось, що вони залишать своє гарне ім’я на землі в своїх добрих справах, бо ж усі ми повинні пам'ятати, що
                                                                               Є закони природи нетлінні
                                                                               Для людей, для птахів, для трави.
                                                                               Ви простіть нас байдужих, ми винні,
                                                                               Будем ми ще старими, як ви.

                         

Живе одинока людина,
Чому ж ми проходимо мимо?
Живе одинока людина,
Ніким у житті не любима.
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
Печальним льодком оповите,
Віддалена горем від світу.
Чому ж ми не прийдемо в хату,
її не покличем з собою?
І буде одна вікувати
Людина з своєю журбою.
Нам легше, бо ми не самотні,
Ходімо ж до неї в світлицю!
І серце людини з безодні
Полине за нами, як птиця.

 

Опубліковано 01.10.2014 автор Христопалова Валентина Павлівна

<< Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 Наступна >>