Твори добро, бо ти - Людина.

Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.

Із давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались як набат для сповіщення про якесь лихо — пожежу, вороже нашестя тощо.  А у наш час дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.                                                                                                                               Уже не перший рік старші дошкільнята нашого дитячого садочка відвідують Будинок Милосердя міста. Малят завжди з нетерпінням чекають мешканці цього будинку. На  третій день Пасхальних свят діти старшої групи «Калинка» завітали у гості до   мешканців закладу і привітали їх з святом піснями та віршиками. А ще принесли із собою пасочки, які з любов’ю випікали їхні мами. Кожна бабуся і дідусь отримали запашну паску.                                                                                                                               Вихователі постійно проводять бесіди з малятами про те, як живеться одиноким людям, про добро, яке так необхідне кожному з нас.   Педагоги виховують у малят доброту, повагу до людей старшого покоління,  людей, на долю кожного з яких лягли тяжкі випробування,   яким потрібні наші підтримка і допомога.                                                                   Ми всі сподіваємось, що кожен з нас стане добрішим, милосерднішим. Бо такі акції доброти неодмінно  мають перерости у щоденну потребу робити добро. Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам'ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. І мабуть кожному з нас часто на думку приходять  слова-прохання: «Молодосте, зазирни у вічі старості!»

               

 

Не сумуйте, старенькі!


Сині весни пройшли, промайнули,
Наче коні, промчали літа.
Не помітили їх, не збагнули,
Як настала пора золота.
Не сумуйте, старенькі, не треба,
Не тримайте у серці жалі.
Ми б до ніг прихилили вам небо,
Щоби краще жилось на землі.
Кажуть, юність живе лиш майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить,
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить.
Є закони природи незмінні
Для людей, для птахів, для трави.
Ви простіть нас, байдужих, ми винні,
Будем ми ще такими, як ви.

Опубліковано 17.04.2015 автор Христопалова Валентина Павлівна

<< Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 Наступна >>